Верховний Суд РФ продовжує традиції скасованого Вищого Арбітражного Суду РФ по роз'ясненню спеціального законодавства. На цей раз вища судова інстанція торкнулася досить великий перелік питань, що стосуються застосування судами митного законодавства, прийнявши Постанову Пленуму від 12 травня 2016 р № 18 (далі по тексту - Постанова). Верховний Суд дав роз'яснення щодо ієрархії діючих в сфері митного регулювання нормативно-правових актах, правил застосування норм про оцінку товарів, що ввозяться, питань оскарження дій митних органів, повернення митних платежів, а також скасував низку постанов, прийнятих раніше Вищим Арбітражним Судом РФ. В даному огляді ми звернемося до деяких положень, які, на наш погляд, будуть цікаві особам, які імпортують товари в Росію.
1. Про митної вартості
Істотна частина нового Постанови відведена положенням, присвяченим тлумачення і застосування норм митного законодавства про контроль митної вартості (пп. 5-19). З цікавих положень відзначимо наступні. По-перше, закріплена презумпція достовірності наданої декларантом інформації, тягар спростування якої лежить на митному органі. По-друге, на митний орган з метою забезпечення прав і законних інтересів осіб покладається обов'язок по наданню декларанту реальної можливості усунення виниклих сумнівів в достовірності заявленої митної вартості. З метою обґрунтування заявленої митної вартості слід проводити додаткову перевірку, в рамках якої декларанту має бути запропоновано надати додаткові документи, з числа тільки тих, якими він володіє або може мати в силу закону або звичаїв ділового обороту. Окремо варто відзначити, що при вирішенні спорів у судовому порядку, не можна подавати додаткові докази, якщо відсутні об'єктивні перешкоди для їх своєчасного розкриття в рамках досудової (адміністративної) процедури коригування митної вартості. Верховний Суд прямо вказує, що судовий розгляд не повинно підміняти здійснення митного контролю.
В силу прямої вказівки закону зниження розміру пені за несвоєчасну сплату митних зборів і зборів не допускається (п. 21). Тим часом Верховний Суд зазначив два випадки, коли нарахування пені виключається. По-перше, якщо митний орган мав можливість самостійно стягнути пені за рахунок невитрачених авансових платежів і грошової застави та не вчинив вказане дію. По-друге, якщо декларант сумлінно дотримувався письмових роз'яснень митних органів, в тому числі, даних невизначеному колу осіб, або письмовим консультацій, даних посадовими особами безпосередньо декларанту.
3. Про оскарженні рішень і дій митниці
У Постанові підтверджено, що право на оскарження рішень, дій (бездіяльності) митних органів надано в рівній мірі особам, як обрали адміністративний спосіб оскарження до вищестоящого митний орган, так і звернулися безпосередньо до суду (п. 26). При цьому, якщо особа вдався до адміністративного порядку оскарження, то період адміністративного розгляду не включається в термін на звернення до суду.
Верховним судом особливо відзначено, що добровільне внесення змін до декларації на товари і перерахування митних платежів відповідно до внесених на виконання рішення митного органу змінами з боку декларанта не є перешкодою для подальшого повернення таких платежів, як надмірно стягнутих (п. 27). Відзначимо, що раніше декларанти змушені на свій страх добровільно сплачувати «зайві» митні платежі для прискорення проходження митних процедур. Згодом в якості підстави для відмови в задоволенні заяви на повернення надміру сплачених митних платежів митний орган міг посилатися на підписану декларантом декларацію і добровільну сплату. Іншими словами, виконання рішення митного органу не перешкоджає його оскарженню.
4. Про повернення та стягнення зайво сплачених платежів
У Постанові усунена невизначеність щодо двох дій, які раніше, як правило, відбувалися незалежно один від одного: внесення змін до декларації та повернення надміру сплачених платежів (п. 29). Верховний суд системно витлумачив положення ч. 2 ст. 147 Закону про митне регулювання і п. 2 ст. 191 МК МС, вказавши що до заяви про повернення повинні прикладатися документи, що підтверджують, що декларантом ініційовано внесення відповідних змін до декларацію.Еслі суд визнав незаконним рішення митного органу, що впливає на обчислення митних платежів і (або) повернення митних платежів, то окремого звернення платника із заявою про повернення відповідних сум в порядку, передбаченому ст. 147 Закону про митне регулювання в цьому випадку не потрібно (п. 30). Відзначимо, що до теперішнього часу митні органи не виконують рішення судів до моменту звернення декларанта з окремою заявою на повернення.
5. Про стягнення з митниці відсотків
Не оминув увагою Верховний суд і питання нарахування відсотків на суми надміру сплачених митних платежів (п. 31). У разі зайвого стягнення митних платежів відсотки нараховуються з дня, наступного за днем їх сплати в бюджет до дати фактичного повернення не тільки в разі примусового стягнення митним органом, а й у разі, якщо перерахування стягуються сум вироблено добровільно на виконання відповідного рішення митного органу. Наведене тлумачення також покликане захистити сумлінних платників у випадках вимушеної сплати митних платежів.
6. Про човниках
У заключній частині Постанови (п. 36) Верховний суд торкнувся питань провезення через кордон товарів особистого (сімейного, домашнього та т. П.) Користування. За загальним правилом товари для особистого користування при переміщенні через митний кордон підлягають митному декларуванню та випуску для особистого користування без приміщення під митні процедури. У той же час, наведено кілька оціночних критеріїв, які повинні допомогти митним органам відрізнити товари, що ввозяться для домашніх або сімейних потреб, від товарів, що ввозяться під виглядом таких для подальшого перепродажу.
Перша група критеріїв стосується об'єктів ввезення. Зокрема, слід враховувати не тільки відомості про товар, які вказує декларант в заяві, але також його характер і кількість. Характер товару визначається споживчими властивостями і традиційною практикою застосування в побуті. Кількість повинна оцінюватися з урахуванням однорідності (зокрема, одне найменування, розмір, фасон, колір) і свідчити про явне перевищення звичайної потреби однієї особи і членів його сім'ї.
Друга група критеріїв стосується суб'єктів. Зокрема, митним органам слід враховувати частоту перетину фізичною особою митного кордону, а також систематичний продаж товарів, ввезених для особистого користування.
В цілому відзначимо, що Постанова містить ряд положень, які випливають з уже сформованої судової практики. У той же час новий акт тлумачення повинен позитивно позначитися на правозастосовчій діяльності судів, т. К. Крім зведення воєдино існуючих правових позицій, має ще один важливий аспект, а саме явно виражений акцент на презумпцію сумлінності і розумності дій осіб, що перевозять товари через митний кордон РФ. Крім того, деякі положення Постанови повинні полегшити роботу і самим митним органам.
Юрій Нішневіч