Представляємо історію із зібрання Русфонд, найстарішого благодійного фонду в Росії, який близько 20 років допомагає важкохворим дітям. Це звичайний сімейний портрет і простий розповідь про те, як люди долають найскладніше, що може бути в житті, - недуга власних дітей.
Насті Боіштяну гарненько дісталося від життя. Народилася з важким пороком серця, лікарі вирішили, що дитині доведеться нелегко - треба буде робити кілька складних операцій. Світ відразу вирішив не церемонитися з маленькою Боіштяну. Батько залишив сім'ю, мати почала плакати і ковтати заспокійливі таблетки. Проблеми почали збиратися самі собою і йти по п'ятах за дівчиськом, навіть коли вона не почала ще ходити. Зараз їй вже 12, а однокласники досі тримаються осторонь і шепочуться за спиною, наче Боіштяну оточує невидима стіна невезіння. Але за цією загадковою стіною тільки сама Настя знає все кращі таємниці світу. Вона взагалі народилася радісним дитиною. Руда, веснянкувата, незрозуміло в кого худа, але по-справжньому міцна, живуча, як саме життя. Все для неї знайшлося і їй дісталося. Хороші люди, лікарі, способи і засоби впоратися з проблемами. Дівчинка навіть збирається стати актрисою, щоб розповісти всім про радощі буття. Та й як не зробити з життя уявлення, якщо в ній тобі призначене зовсім сценічне ім'я - Анастасія Боіштяну? Виходить, кожне серце болить за недосконалість світу, але б'ється за його красу. Про це ми і розмовляємо з мамою майбутньої артистки Тетяною Боіштяну:
«Я народилася і виросла тут, в селищі Рощино в Ленінградській області. Колись це була фінська територія, селище називався Райвола. Зараз тут живе трохи народу, але влітку населення зростає в десять разів. Курортна зона, Фінську затоку. Тут готелі, бази відпочинку. Гарне місце. Правда, я звідси їхала, жила в Петербурзі дев'ять років. Працювала на базі відпочинку, а на початку дев'яностих все почало розсипатися, роботи не стало. Так що я поїхала, влаштувалася спочатку прибиральницею в приватний магазин. Потім мене перевели в продавці. Генеральний директор, точніше господар так званий, у нас був хороший чоловік - полковник КДБ у відставці. Так що у нас все було по закону, чесно, справедливо.
У перший же день мені все і сказали: так і так, серце шумить, проблеми. Мені стало важко. Справа в тому, що це були другі пологи, перші дуже складні були у мене в сімнадцять років. Я народила тоді дочка, вона прожила тринадцять днів і померла. І ось коли тобі знову говорять, що щось не так, ти не знаєш, як бути. Я ридала днів п'ять поспіль без перепочинку. У мене був настільки сильний стрес, що пропало молоко.
Справа в тому, що нас після пологів перевели в Петербурзі в педіатричну академію, щоб поставити більш точний діагноз, і слава богу, звичайно, що після цієї академії я зустрічала в житті тільки хороших людей, які мені і дочки допомагали. А там виявилася така нянечка, яка стежить за дітьми ... Розумієте, лікар мені дозволила Настю годувати. Каже: обов'язково прикладайте її до грудей. Їй, каже, буде важко, але потрібно, щоб вона взяла груди. Я її доклала, а тут ця нянечка. Каже мені: так ви що, матуся, робите ?! Вона ж у вас зараз посиніє і помре. Коли я це почула, у мене була така істерика, що мене відпоювали лікарі.
Але ось після цього ми потрапили в першу міську лікарню, і все почало поступово приходити в порядок. Там нам сказали: так, порок є. Порок серйозний. Але все зараз лікується, медицина розвивається. Так, буде не одна, не дві, а може бути, навіть і не три операції. Але дитина буде жити. І у мене, знаєте, з'явилося світло в кінці тунелю. Всі ці чотири операції, через які ми до сьогоднішнього дня пройшли, - вони нам далися не скажу що легко, але осмислено. Спочатку нам поставили шунт з правого боку. Через рік поставили з лівої. Потім минув час, і нам зробили першу корекційну операцію. А з другої нам допомагав Русфонд. Лікарі нам сказали, що потрібно міняти в серце клапан, тому що Настя швидко зростає. Але квоту на цю операцію в Петербурзі нам було вже не отримати: ми живемо тепер в Рощино, в Ленінградській області, і повинні були оплачувати її самі, а це абсолютно непідйомна сума.
Всі ці події, звичайно, важке випробування. Особливо коли ти розумієш, що руйнується вся попередня життя. Ніякі таблетки толком не допомагають заспокоїтися. Чоловік мій, наприклад, взагалі не витримав. Ми розлучилися, коли Насті було п'ять місяців. Не знаю, чому він так вчинив. Напевно, злякався труднощів. Мені здається, чоловіки взагалі якось слабше жінок. Але я, звичайно, все одно вважаю, що дитина повинна знати, що у нього є батько, і повинен бачити, хто він. Так що вони з Настею спілкуються, хоча він живе зараз в Москві.
Згадую перший рік Настиної життя і розумію, що і мені, і їй було важко. У мене ще тоді померла мама. Тобто ситуація виходила жахлива. Але виявилося, що я оптиміст, тобто людина, у якого немає виходу. Треба було рятувати дитину, я його і рятувала. Тепер бачу, що ми багато чого досягли. Настя, звичайно, трохи відстає поки в школі, тому що ми довго лежали в лікарнях. Вона повільно пише, а коли починає поспішати, робить помилки і нічого толком не запам'ятовує. У класі їй через це доводиться нелегко. Діти дражнять її, кажуть, що вона нічого не вміє, не така, як усі. А я вважаю, це не недолік, а перевага: у Насті все тільки своє. Свої друзі, свої особливості, свої відносини, своя життя. Хресна її, коли Настя ще була зовсім маленька і безпомічна, подивилася на неї і каже мені: «Таня, ця дівчинка - борець! Вона буде жити! »Ось вона і живе. І правильно робить ».
Для тих, хто вперше знайомиться з діяльністю Русфонд
Благодійний фонд Русфонд (Російський фонд допомоги) створений восени 1996 року для допомоги авторам відчайдушних листів в «Коммерсант». Вирішивши допомогти, ви самі вибираєте на rusfond.ru спосіб пожертвування. За ці роки приватні особи і компанії пожертвували в Русфонд 10,111 млрд руб. У 2017 році (на 7 серпня 2017) зібрано 1 040 833 руб., Допомогу отримали 1658 дітей, протіпіровано 5698 потенційних донорів кісткового мозку для Національного реєстру. З початку проекту Русфонд в «Новой газете» (з 25.02.2016) 5215 читачів «Нової газети» допомогли (на 07.08.2017) 64 дітям на 359 815 руб.
ПОТРІБНА ДОПОМОГА
Ліна Лапшакова, 5 років, сколіоз 3-го ступеня, потрібно ортопедичний корсет. 145 390 руб.
У Ліни серйозна генетична патологія - гіпомеланоз, ураження центральної нервової системи. П'ять років життя доньки - це п'ять років боротьби з епілептичними нападами. Наша сім'я багато пережила за цей час, а Ліна перенесла кілька дуже серйозних операцій і безліч курсів лікування і реабілітації. Через наростаючих контрактур з правого боку (обмежень рухливості суглобів. - Русфонд) тіло дочки постійно хилилося вліво, почалася деформація хребта. Ліні поставили діагноз «сколіоз 3-го ступеня». Ще два роки тому лікар-ортопед призначив їй ортопедичний корсет Шено для постійного носіння. Але тоді через сильні нападів лікарі-епілептології не дозволили носити корсет. Зараз напади у Ліни стали значно рідше, але хребет деформується все сильніше, викривлені ребра починають здавлювати легені. Епілептології дав дозвіл на носіння корсета. Але ми не в змозі оплатити його виготовлення. Просимо про допомогу.
Ірина Лапшакова, мама Ліни, м Борзя, Забайкальський край.
ДОПОМОГТИ ЛІНІ Лапшакова
Реквізити для допомоги
Благодійний фонд Русфонд
ІПН 7743089883
КПП 774301001
Р / с 40703810700001449489 в АТ «Райффайзенбанк», м.Москва
К / с 30101810200000000700
БИК 044525700
Призначення платежу: організація лікування, прізвище та ім'я дитини (ПДВ не обкладається). Можливі переклади з кредитних карт, електронною готівкою. Ви можете також допомогти дітям, пожертвувавши через додаток для iPhone: rusfond.ru/app, або зробивши SMS-пожертвування, відправивши слово ФОНД (FOND) на номер 5542. Вартість повідомлення 75 рублів. Абонентам МТС і Теле2 потрібно підтверджувати відправку SMS.
Адреса фонду: 125315, г. Москва, а / я 110; rusfond.ru
e-mail: [email protected]
Телефон 8 800 250-75-25 (дзвінок по Росії безкоштовний, благодійна лінія від МТС), факс 8 495 926-35-63
з 10.00 до 20.00
Ну а як ще?
Каже мені: так ви що, матуся, робите ?